МУШ КЫЛ
Мон — ӵужатайлэн яратоно внукез.
Бен соин ик муш кылэз но тодӥсько.
Эскере вал, адӟе вал куке,
Кызьы мушъёсын вераськисько.
«Ку ветлом но ку адӟом,— шуиськоды,
Вера ни со паймымон кылдэ».
Луысал ке, верасал ини, вылды,
Та дырозь бен чидасал-а вератэк.
Нош сое тодон-валан понна
Мушъёсын адямиен кадь тупано.
Возь вылысь люкам чечы сяна,
Мушъёслэсь лекаськемзэс но гажано.
Трос аръёс на ужано луоз уёзь.
Нош огпол бурдъяськыса тӥ бертоды.
«Юлтошъёс, кылӥськоды-а, юлтошъёс!
Муш кылэз мон тодӥсько ни»,— шуоды.